English
московитів
Лікер – один із найвідоміших десертних алкогольних напоїв.
Для лікерів використовують як основу спирт подвійний ректифікації, тобто, особливо ретельного очищення, і будь-яку фруктово-ягіодно-трав’яну добавку: фруктові та ягідні соки, настої переважно пахучих трав та ароматичних коренів, какао, кава, ефірні олії, есенції та ін. Вміст цукру коливається від 200 до 400 г на літр, а 70% об.
Лікери мають давню історію з присмаком протиріччя, давніх таємниць та багатовікової магії.
Перший подібний напій зустрічається ще в давньоєгипетських манускриптах. Проте широкий розмах виробництво лікерів посідає Середньовіччя. У ті далекі часи ченці, алхіміки та знахарі були в активному пошуку еліксиру вічної молодості та безсмертя. У монастирях для лікування недуг, загоєння ран використовували спиртові зілля, настояні на цілющих травах і які містять сік плодів та ягід. Найчастіше такі настоянки були дуже гіркими,тому щоб пом’якшити гіркоту і трохи підсолодити смак стали додавати мед. Ці ліки й були прабатьками сучасних лікерів.
Переказ свідчить, що першим повідав світові про лікер в 1510 монах-бенедиктинець венеціанського походження дон Бернардо Вінцеллі, який жив у далекій Нормандії (регіон на північному заході Франції) у місті Фекан у монастирі Св. Бенедикта. Коли він випробував створений ним напій, то вигукнув: «Benedictine!», Що означає «Благословенний!» І зараз на кожній етикетці цього дивовижного лікеру стоїть абревіатура DOM, скорочення від Deo Optima Maximo — «Слава Господу найбільшому, могутньому і доброму!»
Спочатку бенедиктинці виготовляли напій тільки для своїх потреб, дбайливо зберігаючи його рецептуру. Його використовували для відновлення життєвих сил та здоров’я, для лікування ран, зміцнюючи силу волі та чоловічий дух поранених воїнів. Проте міцний лікер дуже сподобався королю Франції Франциску I і завдяки йому став дуже популярним.
Виробництво «Бенедиктину» тривало до 1789 року, поки Французька революція не закрила всі монастирі. У 1863 році виноторговець Олександр Ле Гран відшукав старий манускрипт з рецептом цього лікеру і відродив його випуск, побудувавши нове, найсучасніше на той час виробництво цього диво напою. Кажуть, що рецепт «Бенедиктину» знають лише троє. У його складі понад 75 цілющих та ароматних трав, що збуджують апетит, покращують травлення, зцілюють душу та серце. Людовік XVI за допомогою цього напою долав свою знамениту мігрень. І тому в XVII – XVIII століттях бенедиктин був дуже популярний при королівських дворах, серед знаті та процвітаючих торговців.
Франція славиться багатьма відомими на весь світ вишуканими та витонченими лікерами, які принесли славу цій країні та величезні доходи до її скарбниці.
Ще один лікер, який народився у Франції в монастирських стінах — Шартрез. За однією з версій у XVI столітті ченцям передали сувій з інструкцією зі створення еліксиру життя, рецепт якого вони тримали у найсуворішій таємниці. За іншою версією маршал Франції Франсуа д’Естре передав ченцям монастиря Гранд-Шартрез рукопис із рецептом напою, який дарує безсмертя. Напій був міцністю 71 градус, настояний на 130 травах! Ченці стали виготовляти цей еліксир довголіття, удосконалювати його та продавати у прилеглих містечках, де він мав успіх завдяки своїм цілющим властивостям. Так, у 1764 році на світ з’явився знаменитий Шартрез. І до цього дня цей лікер виробляється тільки в одному місці — в давній альпійській обителі та основні компоненти цього напою, їх пропорції завзято охороняються.
Ще один відомий лікер родом із Франції – Шамбор (Chambord) Наприкінці XVII століття король Франції Людовік XIV прибув у замок Шамборн, де його пригощали наливкою місцевого виробництва з ягід дикої ожини. Напій настільки сподобався його величності, що став невід’ємною частиною будь-якого королівського бенкету. Після смерті монарха про лікер стали забувати. І лише наприкінці XX століття американець Ен Джі Скай Купер відродив та запустив масштабне виробництво цього диво напою.
Заповзятливі голландці, на відміну від французів, налагодили випуск лікеру не як лікарський засіб, а як новий вид алкогольної продукції. Цьому сприяли менш строгі закони та колонії багаті померанцем — сорт апельсина, який був завезений іспанцями. Через різницю в кліматичних умовах плоди стали не такими соковитими та солодкими, але дуже гіркими і в їжу були не придатні, вони просто гнили на землі. Але виявилося, що шкірка померанцю, висушена на сонці, накопичує солодке та ароматне масло. Це масло, плюс прянощі, якнайкраще підійшло для створення приголомшливого лікеру Кюрасао. Голландський лікер можна назвати «королівським», він був доступний лише еліті суспільства.
Для виробництва лікерів золотим періодом стало XIX століття: якість напою значно покращилася, розширився асортимент, зросли обсяги виробництва, знизилися ціни. Напій ринув у маси, став популярним та злегкістю завоював весь світ.